Збагачення   мовлення   учнів  засобами  синонімії

   Вивчаючи  синоніми   можна  виділити  такі  завдання:

1. Збагачення словника учнів, тобто  діти  знайомляться  із  синонімами  за  допомогою  словників. Молодші  школярі  можу  користуватися  не  лише  словником  синонімів,  що  вже  надруковані,  а  й  самі  разом  з  вчителем  на  уроці   можуть   записувати   синоніми  у   власний  словник.

2.Уточнення словника, тобто відбувається  ведення  слів  у  мовлення.  Вчитель  може   водити  нові  слова  поступово,  за  потреби.  Головне   не  водити  занадто  багато   слів   відразу.

3.Активізацію словника, тобто  забезпечення  ситуації  при  якій   учень  буде розвивати  свій   активний  словник,   переносити  пасивний  словниковий   запас  в   активний.  Вчитель  може  створити   діалог  про  опис  предмету,  доводячи   його  позитивні  сторони.

3.Усунення нелітературних слів: діалектизмів, жаргонізмів, просторічних

 і знижених за значенням слів.  Важливо  привчити  учнів  слідкувати  за   власним  мовленням.  Вчитель  заохочує  учні  до   читання,  декламування  віршів  та  виразного  їх   причитування.

   У роботі над уточненням і розширенням синонімічного  словника   молодших  школярів  можна визначити   такі  напрямки:

1.З’ясування значення слів шляхом використання різних способів:

 показ предмета,  його  характеристика, позначення новим для дитини словом, демонстрація   малюнка, добір синонімів, антонімів,  для  порівняння   і  відчуття  контрасту, введення нового слова у контекст.

2.Виконання завдань на добір слів з певним значенням: дібрати потрібні

 за смислом речення іменники з поданого синонімічного ряду; дібрати прикметники для   опису предметів, для характеристики людини, опису її зовнішності, настрою, свого   ставлення до події, до товариша.

3.  Введення поданих слів у речення чи тексти: складання речень за опорними   словами, заміна слів у реченнях відповідними синонімами.

    Словниково-логічні вправи на усвідомлення дітьми взаємного  співвідношення родових і видових понять, на вилучення «зайвого» поняття, на   доповнення логічного ряду, на протиставлення предметів за різними ознаками,   зовнішніми і внутрішніми, є одним із простих для застосування як у домашніх,   так і в шкільних умовах, але дуже ефективних засобів загально розумового і власне, мовленнєвого розвитку молодших школярів.

   Складність організації роботи по збагаченню синонімічного  словникового запасу учнів  полягає в тому, що зміст і час цієї роботи не передбачені програмою з  української мови, бо її неможливо «прив’язати» до якогось конкретного розділу   курсу.

 Діяльність молодших  школярів у словниково-семантичній   роботі спрямована на аналіз значення слова, особливостей його вживання.Дані з   лексикології - тільки база для організації роботи, спрямованої на збагачення пам’яті   учнів новими словами і формування навичок використання їх у мовленні.     Робота по збагаченню синонімічного  словникового запасу учнів потребує чіткого   осмислення, специфічних прийомів. Разом з тим необхідно також тісно пов’язати    цю роботу з іншими аспектами навчання української  мови і перш за все з розвитком   зв’язного   мовлення дітей.

   Тому роботу по збагаченню словника учнів доцільно спрямовувати на

 лексичне забезпечення зв’язних висловлювань учнів. Це надасть

 словниково-семантичній роботі мовленнєвого спрямування, допоможе реалізації    комплексного підходу в навчанні української  мови.

    Необхідно вирішувати такі завдання:

1.Розвиток  в   учнів  уваги до невідомих слів і потреби з’ясувати

 їх значення;

2.Розвиток у молодших  школярів  мовного чуття і уваги до значення слова;

3.Закріплення в пам’яті учнів значення нових слів;

4.Формування навичок вільного і правильного вживання слів у мовленні.

   Можна  виділити  такі  форми словниково-семантичної роботи на уроках української    мови:

1.Побіжне пояснення значення невідомих учням  слів, що зустрічаються

 в дидактичному матеріалі, який вчитель добирає для вивчення  української  мови.

2.  Поглиблена робота над окремими словами.

   Перша форма повинна забезпечувати виховання в  учнів  уваги до

 невідомих слів, потреби звертатись до словників, друга – розвиток у школярів   мовного чуття, інтересу до значення слова, його зв’язку з іншими словами, особливостей вживання.

 Для пояснення семантики незрозумілих слів вчителя  найчастіше  можна   вдатися до таких способів:

1.Демонстрація предмета чи малюнка;

2.Використання контексту;

3.Найпростіший словотворчий аналіз;

4.Тлумачення слів.

   Пояснення значення слова шляхом демонстрації можна здійснити

 такими прийомами:     

1. Показ натуральних предметів;

2. Показ малюнків, діапозитивів, слайдів.

    Пояснення значення слова шляхом використання контексту   здійснюється різними   прийомами:

1.Самостійне пояснення значення слів школярами. Цим прийомом   вчитель користується    тоді, коли прозорий контекст підказує школярам  значення слова.

2.Конкретизація значення слова, поясненого школярами   на основі контексту,  не зовсім точно. Наприклад, вчитель   дає   речення, «Періщить дощ як із відра»   учні   пояснюють слово періщить як іде, ллє. Насправді ж, періщить-сильно б’є, січе;

3.Введення невідомого слова в контекст. Наприклад,   щоб пояснити значення слова капелюх,   вводимо  його в речення.

   Тлумачення слів – найпоширеніший у навчанні спосіб  пояснення значення слів. Користуючись цим вчитель  може   вдатися до таких  прийомів:

1.Розчленування загального поняття на часткові;

2.Підведення часткових понять під загальні;

3.Розгорнутий опис;

4.Добір слів – синонімів;

5.З'ясування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів.

   Процес такого усвідомлення становить послідовні етапи:

1.Виявлення в тексті слова, вжитого в переносному значенні;

2.З’ясування ознак предмета, його прямого значення;

3.Порівняння ознак предмета, названого словом у прямому  значенні, з ознаками предмета, що позначаються тим же словом, вжитим у контексті, встановлення спільних ознак, на основі яких перенесено   найменування;

4.З'ясування значення слова у певному контексті;

5.Введення слова, вжитого в переносному значенні, в самостійно   складене словосполучення, речення.

   Робота над вивченням багатозначності слів передбачає:

1.Усвідомленнями школярами  того, що слово може мати не одне, а кілька

 значень;

2.Точність уживання багатозначних слів у мовленні.

   У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати у школярів    такі  уміння:

1.Знаходити в текстах близькі за значенням слова, з'ясовувати їх значення

 та виявляти відтінки;

2.Самостійно добирати до заданих слів близькі за значенням слова та

 вводити їх у словосполучення, речення;

3.Використовувати синоніми в усних і писемних висловлюваннях, у процесі

 самостійного творення текстів.